Поради психолога

​

Одна з базових потреб людини – потреба в емоційній прив’язаності – особливим чином може проявлятися у взаєминах батьків із дитиною. Дитина має багато потреб.

​

ПЕРВИННИМИ ПОТРЕБАМИ ДИТИНИ Є ТАКІ:

 

• потреба в любові, доброзичливості та теплоті почуттів, в емоційному контакті. Дитина має відчувати інтерес батьків до її слів та дій. Зі свого боку дитина проявляє значний інтерес до життя батьків і сім’ї в цілому;

• необхідність у самоствердженні як особистості, в якої розвиваються та реалізуються індивідуальні здібності;

• потреба в повазі. Дитина стає пригніченою, якщо до неї ставляться зневажливо та несерйозно, якщо її принижують, критикують, повчають. Через постійну критику дитина схильна відчувати свою неповноцінність.

Наслідки незадоволення основних потреб дитини дуже швидко можуть проявитися в порушеннях її поведінки, у формуванні негативних рис характеру. Причини відчуження – в особливостях сучасної сім’ї, зокрема в дефіциті батьківського спілкування, що зумовлено надмірною зайнятістю батьків чи емоційною «прохолодою» в сім’ї.

Ігноруючи спілкування з дитиною, батьки провокують виникнення в неї страхів. Наслідки батьківської «прохолоди» можуть супроводжувати дитину впродовж багатьох років життя у вигляді страхів, тривожності, недовірливості почуття самотності та покинутості, невміння бути самостійною, відповідати за свої вчинки тощо.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ОВОЛОДІННЯ ДІТЬМИ НАВИЧКАМИ РЕАГУВАННЯ НА СИТУАЦІЮ УСПІХУ НЕУСПІХУ

 

• Надайте дитині можливість самостійно розв’язувати складні ситуації. Обов’язково підтримуйте дитину, щоб вона мала відчуття, що ви поруч, і прислухалася до ваших порад.

• Не висміюйте невдачі дитини, якими б дріб’язковими вони не здавалися вам. За будь-яких обставин залишайтеся на боці дитини.

• Розповідайте дитині про власні поразки, помилки, переживання, що їх супроводжували. Проте не слід асоціювати свої невдачі з невдачами дитини.

• Заохочуйте дитину до прийняття позиції іншої людини, аналізування власних емоцій тощо. Так вона матиме змогу поглянути на себе збоку, зрозуміти переживання інших.

• Пам’ятайте, що той, хто програв, - не жертва. Не поспішайте втішати дитину – можливо, вона й не збиралася страждати. Ліпше закцентувати увагу на тому, що під час гри, змагання, конкурсу всім було весело та цікаво.

• Не робіть вигляд, ніби нічого не сталося. Якщо після поразки дитини жодним чином на це не відреагувати, вона може подумати, що сталося щось настільки жахливе, що про це не можна навіть говорити.

 

• Почекайте, поки пройде перше розчарування дитини через поразку. Після цього запропонуйте обговорити, що цього разу їй не вдалося. Також можна проаналізувати прийоми, які застосовували переможці.

• Не порівнюйте свою дитину з іншими, більш успішними дітьми чи тими кого теж спіткала невдача.

• Навчайте дитину поважати почуття інших.Обов’язково похваліть її, якщо вона відзначилася, досягла успіху. Проте зверніть її увагу на дітей, які програли і через це засмутилися. Поясніть, що не варто перед ними хизуватися своєю перемогою, ліпше підбадьорити їх.